Всеукраїнський проект«Це - наше і це - твоє!»
Шумить гіллям зелений дуб
Наше село Галаганівка, що на Миколаївщині, дуже давнє. Йому майже 300 років. Багато легенд та цікавих історій існує про нього.
Наш другий клас розповість вам про легендарного дуба, який росте у господі Шелудько Варвари Іванівни.
«Немає переводу нашим легендам та переказам. Варвара Іванівна Шелудько збирає їх та записує. Деякі з них були опубліковані в книзі «Легенди рідного краю».
Дерева, як і люди, мають долю. Наш дуб також має цікаву історію. Він був посаджений прадідом Варвари Іванівни ще в далекі шевченківські часи. Жителі села бережно ставилися до нього. Навіть у холодні, голодні тридцяті роки ніхто не наважувався навіть гілки спиляти з нього. І нині жінка береже і опікується легендарним дубом на своєму подвір’ї.
І ось у 1941 році німці зайняли наше село Галаганів
ку. Фашисти не рахувалися ні з чим. Коли настала зима, вони зрубали дуб на дрова. А навесні, на радість господині, від кореня зрубаного дуба почав рости маленький пагінець. Сусіди говорили, що у «батька дуба», якого знищили німці, народився «дуб – синок».
Пройшли роки. І ось стоїть дуб – син, могутній, красивий, рівний, як свічка, схожий на свого батька. Шумить листям, вже більше 70 років щось шепоче, ніби хоче розповісти про свою долю. Приємно постояти під ним, згадати веселе і сумне, помріяти про долю, помовчати, помилуватися красою природи, почути спів птахів. У нашому селі такий дуб один. Обійняти його можуть тільки дві людини. Стоїть він серед села. Здається, своєю красою, ростом він ніби помстився за свого батька, ніби доводить, що нас ніколи не зламати.
Наше село Галаганівка, що на Миколаївщині, дуже давнє. Йому майже 300 років. Багато легенд та цікавих історій існує про нього.
Наш другий клас розповість вам про легендарного дуба, який росте у господі Шелудько Варвари Іванівни.
«Немає переводу нашим легендам та переказам. Варвара Іванівна Шелудько збирає їх та записує. Деякі з них були опубліковані в книзі «Легенди рідного краю».
Дерева, як і люди, мають долю. Наш дуб також має цікаву історію. Він був посаджений прадідом Варвари Іванівни ще в далекі шевченківські часи. Жителі села бережно ставилися до нього. Навіть у холодні, голодні тридцяті роки ніхто не наважувався навіть гілки спиляти з нього. І нині жінка береже і опікується легендарним дубом на своєму подвір’ї.
І ось у 1941 році німці зайняли наше село Галаганів
ку. Фашисти не рахувалися ні з чим. Коли настала зима, вони зрубали дуб на дрова. А навесні, на радість господині, від кореня зрубаного дуба почав рости маленький пагінець. Сусіди говорили, що у «батька дуба», якого знищили німці, народився «дуб – синок».
Пройшли роки. І ось стоїть дуб – син, могутній, красивий, рівний, як свічка, схожий на свого батька. Шумить листям, вже більше 70 років щось шепоче, ніби хоче розповісти про свою долю. Приємно постояти під ним, згадати веселе і сумне, помріяти про долю, помовчати, помилуватися красою природи, почути спів птахів. У нашому селі такий дуб один. Обійняти його можуть тільки дві людини. Стоїть він серед села. Здається, своєю красою, ростом він ніби помстився за свого батька, ніби доводить, що нас ніколи не зламати.
Немає коментарів:
Дописати коментар